заспокоїти; зрештою не всї нитки тих чар, якими вона колись його була обпутала, вже пірвали ся.
Коли він увійшов у її покій, цинамон курив ся в порфіровій вазї; розкидані були пудра, помади, тканини подібні до хмар, вишивки лекші від пера.
Тетрарх не сказав Іродїядї нїчого анї про віщуваннє Фануіла, анї про свій страх перед Жидами й Арабами. Іродїяда-б назвала його боягузом. Він заговорив про Римлян: Вітелїй не відкрив йому нїчого з своїх військових плянів: тетрарх підозрівав в нім приятеля Кая, з котрим мав зносини Аґріпа. Його готові заслати, або й забити.
Іродїяда ласкаво, але й зневажливо старала ся його заспокоїти. Вкінцї вона вийняла з маленької скриночки дивну медаль, з профилем Тіберия: її вистачало на те, щоб відстрашити лїкторів і збити всї обвинувачення. Антипа, повний вдячности за неї, спитав ся, звідки вона її дістала?
— Минї дали, відказала та.
З під портиєри висунула ся гола рука, молода и гарна, наче виточена з слонової кости Полїклєтом. Вона рухала ся в повітрі, дещо непевними, але ґраціозними рухами, стараючи ся знайти сорочку, лишену на
