Сторінка:Фльобер Ґ. Іродїяда. 1902.pdf/46

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

сьміювали пророцтва. Марцель розговорив ся з Яковом: той оповідав про утїху, якої він дізнав по посьвященню в культ Мітри[1], а Яков умовляв його увірити Ісусови. Вина пальмові й тамарисові, сафетські й бібльоські, текли з амфор до кратерів[2], з кратерів до кубків, з кубків в горла. Пішла балачка, душі розкривали ся. Ясім, хоч і Жид, не крив ся з культом плянет[3]. Купець з Афаки[4], в диво вводив степняків, оповідаючи їм про чуда Гієраполя[5], й вони питали його, кілько коштувала-б подоріж туди. Иньші знову вірно тримали ся своєї прирожденної релїґії. Напівслїпий Ґерманин співав гімн, славлячи ріг Скандинави, де являють ся боги, з проміннєм наоколо їх лиць, а люде з Сихема не хотїли їсти горлиць, з пієтизму до голуба Азима[6].

Деякі розмовляли, стоючи в салї. Пар віддихів з димом канделябрів творили туман в повітрі.

Під стїною пройшов Фануіл. Він що йно студиював небо, але не міг підійти до тетрарха, боячи ся плям оливи, що у Єсеїв уважали ся великою нечистістю.

Удари залунали в браму замка: довідали ся, що Яоканан у вязницї. Люде з скипками лїзли стежками; темна юрба ворушила

  1.  
  2.  
  3.  
  4.  
  5.  
  6.