ся в провалю; від часу до часу гукали: „Яоканан, Яоканан!“
— Нема від нього спокою! сказав Йонатан.
— Не буде більше грошей, як він так далї поведе! додали фарісеї. І пішли крики до Антипи:
— Оборони нас!
— Треба з ним покінчити!
— Ти занедбуєш релїґію!
— Безбожний, як усї Іроди!
— Меньше нїж ви! відказав Антипа. Чи не мій батько побудував вам храм!
Фарісеї, сини засуджених, сторонники Матафії[1], відповіли закидами тетрархови за провини його роду. Вони мали лисі голови й кудлаті бороди, худі й нервові руки, иньші знову — лиця коротконосі, великі, банькаті очи, вигляд бульдоґів. Збіговище писарів і сьвященичих слуг, що живили ся з доходів від жертв, прибігли аж до естради й ножами грозили Антипі, а той їх умовляв, тим часом як садукеї з легка за ним обставали. Він побачив Манеї й кивнув йому, аби собі йшов. Вітелїй робив міну, що се все його не дотикає.
Фарісеї, що лишили ся за своїм столом, впали в скажену фурію. Вони розбили таци, що стояли перед ними: їм подали улюблену
