звістна, хоч знайомість з сею фіґурою — одною з першорядних фіґур европейського романа в XIX в., таки все повинна бути, а для тих, кому реалїзм не здаєть ся пережитою манєрою — як не здасть ся минї, творчість сього характеристичного репрезентанта французького натуралїзма має й сама по собі значну цїкавість. Тому видаючи в перекладї друге з його „Трох оповідань“ — „Іродїяду“, я уважаю за потрібне додати кілька слів про його лїтературну дїяльність.
Ґустав Фльобер (Gustave Flaubert) роджений в 1820 р. в Руанї, походив з лїкарської родини — його дїд з материної сторони — прирождений Нормандець, і батько — людина захожа, були лїкарі, остатнїй навить був дуже славним в своїх краях хірурґом; се рішило й карієру малого Ґустава — його призначили в лїкарі.
Хлопець, одїдичивши великанську поставу й будову тїла, розвивав ся дуже поволї й не був здоров; його характеристична, незвичайна відраза до всякого фізичного руху, фізичної роботи вказувала на якісь скриті аномалїї в орґанїзмі; в молодости прокинула ся у нього епілєпсія, що не лишила ся також без впливу на його сьвітогляд — причинивши ся до його песімістичного, безрадісного погляду на житє; декотрі шукали в нїй також об'яснення
