і зле для нього не істнує: факт добрий чи злий — се тільки предмет до описання.
Описаннє се — не просте фотоґрафованнє. Фльобер протестував против назви „реалїст“, розуміючи тут списуваннє того, що письменник бачив і знав. Для Фльобера писаннє було творчістю в повнім значінню слова: на підставі старанного, сумлїнного студийовання життя, сучасного чи минулого, письменник мав сотворити типові образи і їх представленнєм, їх учинками — що мають бути дедукциєю їх характерів — мав розвязати певну проблєму житя, представити причину певних явищ.
Таке розуміннє творчости було характеристичною прикметою Фльобера, що відріжняла його від иньших репрезентантів натуралїстичної школи, дарма що вона вважала його своїм проводирем і пророком. Не вважаючи нпр. на щиру приязнь до Золя і признання для його таланта, Фльобер закидав йому натуралїзм і не міг того йому дарувати, дарма що самого Фльобера зачисляємо до французької натуралїстичної школи. Так само иньший першорядний репрезентант сеї школи — Доде далеко відходить від жадань Фльобера що до об'єктивизма й імперсоналїзма. Найблизше підходить до Фльобера Мопасан — і своїм теоретич-
