пізнїйших романів його займають по кілька томів. Житє сучасне й минувше однаково було для нього предметом студиї, дослїду, и він студиював його з усїм накладом працї прирожденного Gelehrter-а, виробляючи довгими роками свої твори.
По Madame Bovary, 1862 р. видав Фльобер роман, властиво — прозову поему з картаґенського житя п. н. Salammbô. Впливи романтизма нї в чім може не виявили ся так виразно у Фльобера як у сїм замилованню його до екзотичних тем — малоазийський Схід, Греция, Палєстина, Єгипет, Картаґен, Індия, середнї віки — сюди уносить ся раз по раз уява поета, утомлена тривіяльністю сучасної „буржуазиї“, тим часом як аналїза песиміста ученого констатує, що вічна несорозмірність змагань і жадань чоловіка з тим що давало йому житє так само жила в часах минулих як і сучасних, серед екзотичної обстанови як і на бруку сучасного Парижа. Се те що оден з критиків зве „нигилизмом“ Фльобера[1].
Salammbô мало досить значний успіх, хоч і не серед тої широкої публїки, що Madame Bovary. Пишний образ картаґенського житя
- ↑ Bourget — Gustave Flaubert, в Essais de psychologie contemporaine.
