От сей ваш поступок держати!
А я так бідна, бідна днесь!
Недужа! Служба вже, здаєсь,
Розтягне гнеть угли від хати;
Муж у тюрмі там гине десь!…
О, Бог вам заплать, що в ту пору
Тяжкую ще хоч ви прийшли!
Дай Бог, щоб ви у всякім горю
Тож поміч щирую знайшли!”
І панї тяжко заридала,
Блїда, безсильная упала
Лицем до подушки. Що ждать?
Ми там не довго розмовляли.
Швиденько у село післали
Скликати хлопцїв, баб, дївчат.
Війт службу скликав, строго взяв
На допити: хто що покрав,
Все повідбирано. Післали
За лїкарем: баби покої
Попорядили і прибрали.
Ті в печах топлять, ті варять,
Росіл для панї; господарі
Взяли ся чергу укладать,
Кому і з ким на завтра в парі
На панське їхати орать.
За тиждень панї наша встала
Із служби давньої остала
Одна Орина, — решту всїх
