Най пан пізна', що то за штука!
Legt ihn, і всипте твацять пять!”
І дармо пан пручавсь, кричав. —
Прийшов в констітуційний час
Закоштував того, чим сам
Колись так щедрий був для нас.
Встав мов пришиблени, немов
Той труп блїдий. Лиш з уст стиснутих
По крапельцї стїкала кров,
І кровю також налили ся
Білки очий непевних, лютих.
Він звільна к Нїмцю підійшов,
І шепнув: „Ну, тепер моли ся!
Сего не подарую я, —
Се, Швабе, буде смерть твоя!”
„Herr Schlachziz, панє топрочею,”
Спокійно Нїмець відказав,
І головою похитав, —
„Gedenken Sie, was Sie da sprechen!
Се не кашіть, то є Verbrechen,
То є похроса! Ви своєю
Шляхецкою пихою сам
Сопі все лихо наропили!
Я-ш тут то вас ішов в тій хвили,
Шоп топру вість потати вам.
Ось тут у мене ваша панї
І кльопа, що пули піттані
