От раз в недїлю по відправі
Люд з церкви рушив виходить,
А господарі по звичаю
На цвинтарі стояли з краю
Новин громадських всї цїкаві.
Аж зирк, близь церкви на зарінку
Враз комісарську однокінку
Пізнали всї. Він сам садить
До нас у мундурі, при шпадї
Прийшов, вклонив ся всїй громадї.
„Ну, як ся маєте? Сторово?”
„Спасибі, пане!”
„Но, но, но!
Я маю сльово вам отно,
Отно таке маленьке сльово
Сказати. Тут єкомосць ваш,
Як чую, вам ховорить тутки,
Шоп ви зарік ся пити вутки.
То є барс пєкно. Лиш кураш!
Лиш смільо! Чую, ви поялас,
Шо пан наропить крик і халас?
Nix draus! Най спропує ропить!
Ви тумала, шо пан вас моше
Присилувать горілку пить?
Nix draus! Не пійте ся! Хрань Поше!
Я вам кашу: цїсарська воля
Така, шоп кльоп товолен пув,
Шоп тосить мав хутопи, поля
І шоп то школи ся хорнув!
