Наш цїсар — слухайте лише! —
Вас хоче вільними сропити!
А як путете вудку пити,
То скаше: „Ей, той лют іше
Не варт свопота!” Сросуміла?
Ну, йтїть тепер до свого тїла!
Ропіть як снаєте! Ade!”
Сказати вам не маю сили,
Яке вражінє ізробили
Отті слова на всїх селян.
„Сам цїсар нам не каже пити!
Нас хоче вільними зробити!
Що нам тепер шинок і пан?”
Мов грім прогоготїв селом.
Нїхто не йшов обіду їсти
Мов опянїли всї від вісти,
Що воля близька. Всї валом
Враз на попівство повалили,
Убогу хату пан-отця
Мов рій шумливий обступили.
І вже не чуть було слівця,
Що хто казав, лиш клекотїло
Гуртом: „Пан-отче! Воля! Воля!
Ми будем вільні! Проч недоля!
Проч панщина! І душу й тїло
За цїсаря, — він волю нам
Дає! Кажіть у дзвони бити!
Ходїть присягу проводити!
