Сторінка:Франко Іван. Панські жарти (Нью-Йорк, 1919).djvu/55

— 55 —

Ми всї, старі й малі від нинї
Присягнем Господу і вам
До віку нї цяти не пити!
На волю хочем заслужити!
Ходїть, пан-отчику єдині!”

Зблїд панотець. Злякав ся бідний,
Не знав, що стало ся з людьми.
Та радість, крик той однозгідний
Свідчив, що вже на правду ми
Йдем не по „жартовій дорозї”.
Про жадну волю він не знав,
Натомісь пан йому нагнав
Чимало страху, а в погрозї —
В ґубернї, в цїсаря самого
Шукати права проти нього —
Він бачив справдї щось страшного,
Бо бідолаха добре знав,
Що перед паном він збрехав,
Що з консісторії не було
Такого наказу, щоб вчить
Хлопів тверезости і навіть
Їх до присяги приводить.

Старече серце добре чуло,
Що як би добре пан завзяв ся,
То міг його біди набавить,
І що там в Юрі б не озвав ся
За ним нїхто, противно — власть
Духовна перша кине камінь