На „незаконную” його
Роботу на глум. Так ось чого
Злякавсь старий. Нехай ще нинї
Щось справдї лучить ся в народї,
Пан не питати ме, чи винні
Такі причини або инні,
Що вибух непорадків пламінь,
А скаже: „Винен піп тай годї!”
І бідному попови амінь.
Опершись обома руками
На паличку мовчав він. Довга
Була та хвиля, поки втих
Безладний гамір юрб сїльських.
В кінцї промовив він: „Що з вами?
Гей, дїти, дїти, бійтесь Бога!
Що се ви робите? Яка,
Де, відки воля вам приснилась?”
„Нї, не приснилтсь, — відклика
Народ, — а справдї обявилась.
От пів години ще нема,
Як пан комісар власним словом
Сказав нам! Людям урядовим
А чейже не брехать?”
„Ага!
А щож таке сказав вам? А?”
„Сказав нам те, що й ви панотче,
Аби горілки нам не пить;
