Лиш один з поміж сеї юрби
У шатрі не дрімає
І на крилах думок і журби
Поза гори лїтає.
Се Мойсей, позабутий пророк,
Се дїдусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.
Все що мав у житю, він віддав
Для одної ідеї,
І горів і яснїв і страждав
І трудив ся для неї.
Із неволї в Міцраім свій люд
Вирвав він наче буря,
І на волю спровадив рабів
Із тїснин передмуря.