Сторінка:Франко І. Мойсей. Львів, 1905.pdf/17

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено



Як душа їх душі підіймавсь
Він тодї многі рази
До найвисших, піднебних висот
І вітхненя й екстази.

І на хвилях бурхливих їх душ
У днї проби і міри
Попадав він із ними нераз
У безодню зневіри.

Та тепер його голос зомлїв
І погасло вітхнїнє,
І не слухає вже його слів
Молоде поколїнє.

Ті слова про обіцяний край
Для їх слуху се казка,
Мясо стад їх і масло і сир,
Се найвисшая ласка.

Що з Міцраім батьки і дїди
Піднялись до походу,
На їх погляд се дурість і гріх.
І руїна народу.

— 13 —