Старші дїти по голім степу
Наче зайчики грають,
В перегони біжать і кричать,
Або з луків стріляють.
Де-де чути квилїнє з шатра
Або регіт дївочий;
Там хтось пісню заводить сумну,
Наче степ у тьмі ночий.
Та ось старші, батьки та дїди
Із наметів виходять,
І по горах, по голім степу
Скрізь очима поводять:
Чи не видно ворожих їздцїв
Де за жовтим туманом?
Чи не котить де південний біс
Пісковим гураґаном?
Нї, спокій! І розмови пішли
Ті звичайні, сусїдські:
„Що раз менше в ягниць молока,
І ягнята ось-тіцькі!