„І не взяв отих гордих, грімких,
Що бють в небо думками,
І підносять могутню пяту
Над людськи́ми карками.
„І не взяв богачів-дукачів,
Що всю землю плїндрують,
Людським злотом і потом собі
Домовини мурують.
„І не взяв красунів-джигунів,
Що на лїрах брязкочуть,
І свій хист у мармурі, в піснях
Віковічнити хочуть.
„Згордував усю славу, весь блиск
І земне́ пануванє,
І всї пахощі штук і усе
Книжкове мудруванє.
„І як терен посеред дерев
Непоказний на вроду
І не має він слави собі
Анї з цьвіту, нї з плоду, —
