„Тож на вибранця свого надїв
Плащ своєї любови
Недоступний, колючий, немов
Колючки ті тернові.
„І зробив його острим, гризким,
Мов кропива жеруха,
Аби міг лише сам він вдихать
Аромат його духа.
„І посольство йому дав страшне
Під сїмома печатьми,
Щоб в далеку будущину нїс,
Ненавиджений братьми.
„Горе тому нездарі послу,
Що в ходї задрімає,
Або божу зневаживши річ
І печать розломає!
„Вийме инший посольство страшне
Лїнюхови з долонї,
Побіжить і осягне мету
І засьяє в коронї.
