„Знали всї, Фараон і жерцї,
Що той дуб і ті гилї,
Се Ізрайля дванацять колїн
Розбуялих на Нїлї.
„І жахались, що мимо всїх праць
І знущань і катовань
Той Ізраіль росте та росте,
Як та Нїлева повінь.
„Знали всї: як в гебрейській сїм'ї
Родить пе́рвенця мати,
То в єгипетській мусить в той день
Первородне вмирати.
„Та не знав нїхто ради на се,
Не придумав підмоги,
Тілько ти, перекиньчик, упав
Фараону під ноги.
„І сказав: „Ти позволь їх менї
Повести у пустиню,
Я знесилю і висушу їх
І покірними вчиню“.
