„Сеж безумство тиснути ся нам
Самохітно до пастки!
Чи нам тут воювать Єгиптян,
Чи просити їх ласки?“
„О Датане, — промовив Мойсей, —
Не жури ся, мій сину!
Канаана тобі не видать,
Не гнуть гордую спину.
„Ще одно повідаю тобі,
Небораче Датане:
При смерти́ тобі й пяди землї
Під ногами не стане“.
„Гей, Гебреї! — Датан закричав —
Ви-ж кляли ся Ваалу!
Чи-ж забули так скоро свою
Учорашню ухвалу?
„За камінє! Він кпить собі з нас,
Так як кпив разів много.
Най загине він краще один,
Як ми всї через нього!“
