„Най загине!“ — кругом загуло.
„І ось тут йому й а́мінь!“
Тілько диво, нї одна рука
Не сягнула по камінь.
І Датан зміркував ся як стій.
„Забирай ся в тій хвили!
Щоб ми кровю твоєю під ніч
Своїх рук не сквернили!“
І юрба мов шалена ревла:
„Забирай ся ще нинї!“
І лунав її рев, мов крутїж-
Гураґан по долинї.
