„Так бажалось там з вами входить
Серед трубного грому!
Та смирив мене Бог, і війти
Доведеть ся самому.
„Та хоч би край Йордана менї
Зараз трупом упасти,
Щоб в обіцянім краю лише
Старі кости покласти.
„Там я буду лежать і до гір
Сих моавських глядїти,
Аж за мною прийдете ви всї,
Як за мамою дїти.
„І пошлю свою тугу до вас,
Хай за поли вас миче,
Як той пес, що на лови у степ
Пана свойого кличе.
„І я знаю, ви рушите всї,
Наче повінь весною,
Та у славнім походї своїм
Не питайте за мною!
