Сторінка:Франко І. Мойсей. Львів, 1905.pdf/59

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено
XI.

А як з табора вийшов у степ,
То ще гори горіли,
І манив пурпуровий їх шлях
До далекої цїли.

А ярами вже пітьма лягла
І котила ся в доли;
В серцї вигнанця плакало щось:
„Вже не верну нїколи!“

Ось гебрейська біжить дїтвора,
Що по полю гуляла,
Окружила Мойсея, за плащ
І за руки чіпляла.

„Ах, дїдусь! Ти куди йдеш під ніч?
Будь дїдусеньку з нами!
Глянь, який збудували ми мур,
Які башти і брами!“

— 55 —