„І ворушить ся в серцї грижа:
Може я тому винен?
Може я заповіти твої
Не справляв як повинен?
„О Єгово, я слїзно моливсь:
Я слабий, я немова!
Кому иншому дай сей страшний
Маєстат свого слова!
„І ось сумнїв у душу менї
Тисне жало студене…
О Всесильний, озви ся, чи ти
Задоволений з мене?“
Так ідучи молив ся Мойсей
У сердечному горі, —
Та мовчала пустиня нїма,
Тихо моргали зорі.