Сторінка:Франко І. Мойсей. Львів, 1905.pdf/68

 

ГОЛОС.

„Аж тепер усумнив ся в своє

Реформаторське дїло?
Сорок лїт ти був певний і вів
Хоч на слїпо та сьміло“.

МОЙСЕЙ.

„Хтось говорить! Чом чо́ло моє

Покриваєть ся потом?
Страшно? Нї! Та по серцї се йде,
Мов розпаленим дротом“.

ГОЛОС.

„У гординї безмежній свій люд

Ти зіпхнув з його шляху,
Щоб зробить яким сам його хтїв, —
Чи не пізно для страху?“

МОЙСЕЙ.

„Хто ти, дивний? Не бачу тебе,

Та від себе не струшу!
Тілько чую, як зір твій менї
Все вгризаєть ся в душу“.

— 64 —