А Мойсей борикав ся, горів,
Добивав ся до цїли,
А як ніч залягла на горі,
Впав на землю зомлїлий.
Захитала ся скеля під ним
Із усїми шпилями,
І безтямний лежав він, немов
У колисцї у мами.
Якась пісня тужлива над ним
Сумовито бренїла,
І рука колихала його
Пухова́, снїжно-біла.
І почули ся тихі слова:
„Бідний, бідний мій сину!
Ось що з тебе зробило житє
За маленьку часину!
