Щось було з початку в тих словах,
Наче чистії води;
Віяв сьвіжістю, добрістю з них
Якийсь дух охолоди.
Та помалу душне щось тягло,
Наче самум пустинї,
І робило ся лячно, немов
В ніч без сьвітла дитинї.
І жахнув ся Мойсей і з землї
Підволік ся на силу,
І сказав: „По що мучиш мене,
Поки ляжу в могилу?
„Ти не мати моя! З твоїх слів
Не любов помічаю.
Ти не мати! О, ти Азазель,
Темний демон одчаю.
