„Відступись! Заклинаю тебе
Тим імям штирочертним!
Я не вірю тобі! Ти брехун,
Хоч ти будь і безсмертним“.
І почули ся тихі слова:
„Нерозумна дитина!
Ти клинеш мене Ним, а я-ж сам
Його сили частина.
„Що менї твоя вбога клятьба!
Ти-б умер із одчаю,
Як би сотую частку лишень
Знав того́, що я знаю.
„Ти клинеш, як твою слїпоту
Ткнув промінчик пожежі,
В якій я живу й Він — понад всї
Часу й про́стору межі.
„Ось розсуну ще крихту тобі
Тіснозорости таму:
Глянь на край той, що Він обіцяв
Праотцю Аврааму!“