Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf/105

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

на кім виявити свойого свобідного духа, за що будь заходили в сварку, дїлили ся на партії, при чім головачі щедро поїли кождий своїх сторонників і цькували їх бити ся одні з другими. Підіймав ся крик і вереск, миготїли в повітрі крепкі палицї, лїтали полїна кидані на ослїп у юрбу, дреньчали розбивані вікна і йшов лускіт по пяних головах та хребтах, мов на здоровім тоцї. А серед тої сутолоки, затулений десь у кутї стояв арендар та дрожачи зі страху все таки лише цмокав і записував, що йому попсовано, що збито, що випито і вилито і все числив та числив по подвійних цїнах. І Герш часто бував сьвідком таких сцен, залюбки переносив ся в душу таких арендарів і звичайно кінчив рефлєксією:

— Нї, нема краще в теперішнїх часах, як бути арендаром!

Та придивляючи ся близше до арендарського житя він тратив смак до нього. Що то за ґешефт? Нинї хлопи пють, а за рік мусять перестати, бо нїзащо буде. І що за ґешефт мати все дїло з пяними хлопами, яким нїчого не значить замісь на себе самих кинути ся на жида. Випадків вимордуваня арендарів із усїми їх родинами було богато і про них тихо шептано по арендарських родинах. І мужики знали про них з устної ґазети, і з бутним усьміхом пуджали ними своїх жидів. Нї, Гершови се не було до смаку. Се небезпечний ґешефт, не такий, як носив ся перед його душею. Його тягло до землї, невичерпаної скарбницї богацтва, але земля була немов глуха, не відкривала свойого нутра і він не знав, де й як доступити до нього.