Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf/107

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

паки, вони просто трясли ся над нею, — але її так якось нїщо не вязало до їх житя, вона не цїкавила ся їх інтересами, не вміла тїшити ся їх радощами і взагалї, бачилось, не знала, що таке щира втїха. Ота охочість до житя, що лежить в основі жидівського родинного побуту і не ломаєть ся нї в яких пригодах, була невідома їй. Сидїла в хатї на своїм місцї біля вікна, говорила мало, інодї тихесенько співала сумні-сумні жидівські пісеньки, і лише десь-колись підносила зір похилений над шитвом і водила ним по хатї, мов пташина всаджена в клїтку, немов дивуючи ся, де се вона і чому вона посаджена тут. Герш з разу навіть не завважав її. Коли принесли Мендля покровавленого і мов неживого і вона разом з мамою припадала коло нього та заходила ся плачем, видала ся Гершови малою дитиною, на яку не варто було звертати уваги. Потім, пробуваючи частїйше в їх домі, він рідко бачив її, бо вона зараз вечером ішла спати, а в ранцї виходила до склепу, для якого постачала своє шитво. Аж раз, здибавши її на вулицї, Герш зупинив ся здивовано, мов перший раз побачив її. Була невеличкого росту, тонка і повільна в рухах, та той вираз тужливої задуми, який усе лежав на її лицї, поневолї зачудував Герша.

— Ти Рифка? — промовив він до неї. — А я й не пізнав з разу. Бачучи тебе дома я вважав тебе за малу дитину.

— Не займаю богато місця, — промовила вона немов з жалем.

Герш усьміхнув ся.

— Кудиж ти ходила?