виробленим іще в либацьких часах він відчував кожду добру конєктуру в торзї, кожде корисне місце на теренї. Йому завидували, ріжні конкуренти старали ся наводити на нього всякі клопоти, денунціювали його до суду за найменші надужитя в його роботах, та все те він умів поборювати, скрізь умів зробити лад і опанувати сітуацію.
І тепер згадуючи се десятилїтє горячкової боротьби, Герман аж швидше задихав, аж стрепенув ся в своїм кріслї. Гарний був час, пора ненастанного зусиля. Треба було день і ніч пильнувати, стояти на сторожі, обороняти ся від несумлїнних конкурентів, що сотки разів підкидали огонь у його маґазини, ушкоджувавали його апарати, підмовляли його робітників, навіть засїдали ся на нього самого, бо в Бориславі в ту пору панувало право пястука і не щадило анї робітників анї головачів. Та все те вмів Герман оминати щасливо, запобігаючи шкодам, підставляючи ногу своїм противникам, викручуючи ся від властий. Він не сипав грішми, як інші Жиди, коли їх прикрутить якесь лихо в відносинах до власти, не лякав ся чого будь і скрізь умів показати себе чоловіком солїдним і певним свого там, де инші тратили голову.
Він майже не жив у ту пору родинним житєм. Не бував дома цїлими місяцями, то їздячи до Відня, Вроцлава та Берлїна, то працюючи на місцї в Бориславі. Часом тілько він зітхав згадуючи свою домівку, до якої його не тягло нїчого. Жінка почувала до нього якесь обридженє, викликане її хоробливим станом, і не любила й на очи бачити його, тай із сина він не зазнавав потїхи. Те, що йому вважа-
