вороту в голові при тій роботї і часто падали знесилені, поки дозорець копняком не доводив їх до притомности.
— Не лежи, пся твоя мать! — кричав дозорець. — Хочеш у ямі хлопа задушити? Дуй свиня за штири шістки!
І хлопець хапав ся знов за корбу, якою млинковано повітрє з гори до ями, щоб виперти відтам удушливі нафтові сопухи.
Дзїнь-дзїнь-дзїнь! Дзвінок з ями. І два парубки хапають ся за иншу корбу, що стоїть на двох стовпах над ямою і починають тягти в гору відро. Одно йде в гору, друге рівночасно в долину, і поки тут одно випорожнять, друге в низу наповняють. І так далї, також без упину вісїмнацять годин.
Герман із сином ішов поміж ямами, поміж довгими рядами отих корбарів, що раз у раз мов автомати хитали ся, мірно кланяючись у пояс і знов простуючи ся. Їх видно було скрізь, куди оком глянь. Звиш десять тисяч ям на широкій левадї прозваній Новим сьвітом, було в руху, і вся та левада виглядала як велика нива покрита отакими розхитаними людьми. Якийсь сонний, понурий дух лежав над левадою. Лиш деде в кошарах цюкали теслї лагодячи нові цямрини для ям; у шлюсарнї біля Домсової фабрики пищать і свищуть циркулярки, острячи знаряди до лупаня каменя, який декуди попадаєть ся в ямах; дим чорними стовпами стоїть над дахами дестилярень на Волянцї, і там, коло тих дестилярень чути гамір і крики робітників, фірманів та факторів. Герман з залюбованєм роздивляв ся по крайобразї, що для ока не проявляв нїчого принадного крім хиба темнозеленого Дїла, який за-
