Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf/131

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

любив порядок і точність. І робітників розпитував, чи не кривдять їх дозорцї.

— Та що нас мають кривдити, — сказав один зачорнений як дїдько, що тілько що вилїзши з ями лежав на землї і важко дихав. — Най Бога просять, аби ми їх не кривдили, бо з нами нема що зачіпати ся.

В кошарах, при огнищах, що розпалювали ся на ніч та тлїли й весь день, де робітники курили люльки та варили собі страву або пекли бульбу, йшли між ними веселі та свобідні розмови. Одні оповідали про свою домашню мізерію, про сварки в родинї, про процеси та військові екзекуції по селах. Инші згадували залюбки про давнїх опришків, що мстили ся на злих панах, оповідали дива про Довбуша, що скрізь позакопував скарби, про велетнїв, що став на однім версї і відси подавав топір другому, що стояв на другім версї. А всї вони хвалили собі Борислав.

— То наш тато, наш опікун! — говорив один копач. — Що менї тепер пан і його окомон! Я їх і знати не хочу і на роботу до них не піду. Я тут маю римський, а при камени й півтора римського на день, а у пана за день косовицї по штири шістки. І навіть горівки не дасть. Най собі шукає дурних.

— А в йиму не лєчно лїзти? — питає якийсь патлатий Гуцулик, що недавно прибув у „Буриславку“ та не міг іще відважити ся лїзти в яму.

— От дурний! — відповідає копач. — Чогож має бути лячно? Робота як робота.

— Але може обвалити си або кипєчка заллє, йик вібухне, — мовить Гуцул.