— Овва, та що з того! Смерть як має постигнути чоловіка, то постигне, хоч ти й за піч сховай ся. Адже нас тут працює зо пятьдесять тисяч, а як десь коли одному чи двом притрафить ся нещастє — овва! Чого тут лякати ся!
— А ти вважай, — кидає своє слово инший пикаючи люльку, — що ти тут свобідний як птах. Батько тебе не лає, мачуха не пилить, нїхто тобі в ложку не заглядає. Що заробиш, то твоє, робиш собі з тим, що хочеш.
— У мене жінка й дїти, — відмовляв Гуцул, — менї аби заробити на податок, тай до дому.
— То лїзь у яму, бо так на верха при корбі не швидко заробиш.
— Відав, шьо мусю, — мовив Гуцул, — хоч бою си, ой, мамко моя, йик бою си тої йими!
Всї присутні сьміють ся, а Гуцул пикаючи люльку все повторяє: Бою си, тай шьо ми зробиш! Все ми си здає, шо йик у ню влїзу, то вже бірше світа не побачу.
Герман проходячи по при ями нераз залюбки підслухував такі розмови і всьміхав ся. Сеж було сьвідоцтво тих простих людий про добродїйства нового елєменту в їх житю — промислового руху. Він дає їм можність вийти зі старої тїсноти та безрадности патріархального житя, пізнати більше сьвіта, розвинути свою волю. Що з того, що сотки, тисячі їх погинуть або зведуть ся нї на що! Без того нїяка переміна в суспільному житю не відбуваєть ся, тай без того чи меншеб їх пропало в домашнїй глуші? Герман був чоловік практичний, далекий від усякого сантименталїзму. Як ґенерал в часї битви бачить тільку свою
