Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf/144

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Ви робіть, що вам кажу, а тереном не турбуйте ся. То вже моє дїло.

І за дальшої пів години вже над ямою цюкали теслї, роблячи цямрини до штольнї, а в глубинї працювали оберштайґер і два робітники, прорубуючи в глинястій стїнї простору позему печеру. Ледво пройшли отак два сяжнї, в печері показав ся віск — мало сказано, по відлупаню глиняної брили одної, другої, третьої вся дальша стїнка зажовтїла ся, показала ся одностайною верствою воску, якої грубости анї глубини не було можна дошукати ся.

Герман так і знав. Він доси не обідавши ждав біля ями, не скидаючи з себе гірничої блюзи надїтої поверх його звичайного убраня. Скоро почув ся знак, що докопали ся до воску, він велїв спустити себе знов на місце працї. Опинивши ся на днї ями він зараз скочив у штольню і схиляючи ся в нїй до половини, коли робітники ще вбивали остатнї бруси в шпуги повкопуваних стовпів, побіг на сьвітло, що горіло при кінцї штольнї. Тут був оберштайґер ще з одним ямарем і обчищували від глини решту воскової стїни. Герман аж скрикнув з радости.

— А що, не казав я? Не моя правда? — мовив він радісно, оглядаючи воскову брилу, відкриту в маленькій частинї, що визирала з глини мов зеленковата скеля мармуркована темножовтими жилками. Він доторкав ся до неї пальцями, що застрягали в мягкий віск, обнюхував її, цмокав раз по разу, мов би хотїв сказати: нївроку тобі! Потім узяв довгий сталевий прут, що стояв у кутї штольнї, і рішучим рухом руки застромив його в воскову брилу, але півтораметровий прут потонув у вос-