Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

доки не дійшли до мілїона, як поборювали і пожирали без лїку противників, як опутували і висисали без лїку народа, як ширили довкола без лїку нужди, бідности, знищеня, і йому самому попри всїх достатках і роскошах таки не принесли того, що називає ся щастєм, вдоволенєм. Давнїйше упоювали його перші вдачі, в його грудях часом щось метало ся і скакало з радости, — але тепер не стало й того. Його капітал ріс і множив ся мов заклятий. Сьогоднї перший раз він оглянув добре, відки набирав соків, — і злякав ся, злякав ся самого себе, злякав ся свого богацтва. Не тому, щоб так надто зрушила його доля тих тисячів, у котрих його капітал відняв щоденний хлїб, так як велике дерево ростучи відіймає животні соки в дрібної трави кругом себе. Нї, доля тих бідолахів не дуже займала Германа. Не того йому стало страшно, що тисячі не мають через нього чим занести ся. Він був забобонний, і йому в тій хвилї причували ся тілько тисячі проклять, що падали на його голову. Його богацтво якось страшно в тій хвилї затяжіло на нїм. Йому не знати відки прийшла думка, що богацтво — то стоголова потвора, що пожирає инших, але — хто знає, — може нарештї пожерти й його. Він мимоволї глипнув на образ, залитий тепер ярким соняшним сьвітлом. Ґазелї десь немов пощезали, зблїдли серед яркого сьвітла, — тілько звої вужа блищали, мов золоті, живі перстенї, готові ось-ось обхопити свою добичу, — а очи, ті зачаровані, огнисті очи так і впивали ся в Германа, так і проколювали його. Йому стало моторошно. Він зажмурив очи, щоб обігнати ся сьвітла і страшного привиду.