Сторінка:Франко І. Boa Constrictor (1907).pdf/34

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

Якимже способом доробив ся Герман Ґольдкремер такого великого маєтку? Три лїта пробував він у Іцка Шуберта. Здорове повітрє, супокій, часті проїздки зовсїм відживили його. Його лице почало наливати ся здоровою краскою, рухи були живійші, ба навіть память і повертливість значно збільшила ся. Герман ріс, дужав і поправляв ся на диво, хоча слїдів молодших лїт ще лишило ся немало в цїлій його вдачі. Він нераз лютив ся за марницю, нераз нападали на нього давнї лїнощі і він сидїв зложивши руки цїлими днями на лавцї, не кажучи анї слова до Іцка. Але всьо то не псувало між ними доброї злагоди. І певно Герман був би від тих хиб вилїчив ся, якби був довше пожив у Губичах. Та не так воно склало ся.

Герман до нинї ще тямить ту зимову ніч, у яку постигло Іцка нещастє. Він цїлий день сидїв сам у хатї та нетерпливо вичікував свого опікуна з Дрогобича. Іцик поїхав на торг. У день мороз полекшав, сонїчко сьвітило ясно, а зо стріхи капало аж любо. Але над вечір надтягли сїрі хмари і почало лїпити широкими пластами снїгу. Швидко й сьвіта не стало видно. Смеркло ся доразу, а снїг усе лїпить та лїпить. Тихо довкола, вітру нема. Герман затопив у печи, сїв на припічку і жде, але Іцка як нема, так нема. Дорога в село йде попри хату. Ось Герман чує, гейкають якісь торгові, вертаючи домів. Він вибіг, щоб розпитати про Іцка. „А певно вже десь їде, — ми його ще лишили в містї“, — відповів селянин. Знов Герман чекає. Огонь сичить і тріскотить у печи, — він добув гороху і почав пражити його в грани, а для Іцка зварив кілька яєць.