Осолинський доводив, на закиди приятелів Яреми, будьто би він накладає із козаками, що це все брехні; Ярему відіпхнув від командування, бо до цього треба голови з добрим холодним розумом. Ярема ждав у Збаражі на послів зі сойму, що принесуть йому маршалківську булаву; у першій хвилі пориву злости за знехтування на соймі, гадав остати осторонь від війни. Але ненависть до українства, яке докинув і до козаків була в нього надто велика. На перекір соймовим постановам зібрав у своїм таборі під Константиновом дванацять тисяч шабель, не вчислюючи озброєних слуг. З дня на день долучувалися до нього команди ріжних панів, що переходили до нього зпід Глинян, де був табор Заславського. Пристав до нього воєвода Тишкевич, Калиновський, Конецьпольський.
Одночасно зі збиранням війська розпочав сойм переговори з Хмельницьким, щоб мирною дорогою допровадити до порозуміння. Наперекір цьому почав Ярема особливо лютувати: розсилав підїзди на всі боки, вішав, саджав на палі, катував де тільки крепаки посміли глянути в очі не згинаючи спини до землі.
Хмельницький навязав переговори — бо не був готовий. Полки порозлазилися по
