цебто Дніпром не будуть задоволені, то він піде на польські землі.
Хмельницький писав до сойму: »Ми відступили і Татари відступили а пан Вишневецький нерозумно кинувся на нас; це і не по христіянськи і не по лицарськи. Він по варварськи мучив христіян, навіть наших пан-отців велів саджати на палі. Воно б не диво було, коли б таке заподівала яка проста людина, напримір Кривоніс, котрому ми не дозволили жадного грабування ані руйнування міст. Алеж між сими двома людьми є ріжниця«. На останку просив комісарів до Константинова на переговори.
В канцелярії Хмельницького в Білій Церкві кипіла праця. Головний писар Іван Виговський висилав листи й писав на всі сторони. Довкруги міста розложився величезний табор під орудою непосидючого обозного Чорноти. Зі всіх усюдів напливали загони. Полковники кінчали кріваву працю, понастановлювали всюди козацький лад та прямували до козацького батька. До Хмельницького зявлялися один по одному полковники. Всі свої сили почав Хмельницький купчити у напрямку на Константинів.
У Гончарисі зібрав Хмельницький полковників на раду.
