гулянки і розкоші лишать слід. Побоювався, чи табор Заславського не стане гробом для жовнірів. Вже хотів гостро скартати пана воєводу, але серед загальної веселости гукнув богохульно один шляхтич:
»Господи Боже! не помагай ні нам ні козакам а тільки дивися, як ми справимося з отсим ледачим хлопством.«
Перед входом до шатра стояв біля воза воєводи Кисіля молодий козак даний Кисілеви на закладника і на вид гульні промовив стиха:
»Мабуть пани позїздилися на ярмарок з таким крамом, щоб його проміняти на козацькі рядна та опони!«
Ніч світила безчисленними вогнями. Козак простояв хвилину біля воза, потім непомітно наче гадина прослизнувся поміж возами і зник серед натовпу слуг, що носили полумиски та пляшки. Поспішив до козацького батька, буйного Хмеля.
Вишневецький хоч і був готовий вести справу спільно зі Заславським одначе ані думав признати над собою верх Заславського: він гидував старим розкішником. До цього причинилося ще й це, що Заславський розпочав переговори з Хмельницьким. А між тим Хмельницький вносив через це між панів незгоду і вижидав Та-
