Сторінка:Франко Петро. Битва під Пилявцями. 1923.pdf/32

Полковник Абазин

(З циклю »Три полковники.« Історичне оповідання з 1702 р.)

Морозний січень навіть у завзятих Запорожців приборкав воєвничість та задиркуватість. Ватаги селян погромили здорово своїх і чужих панів та орандарів і думали, що на цьому скінчилося їх завдання: таж на панщину не було кому їх більше ганяти, ніхто не шинкував у їх церквах святими дарами, спокійно могли молитися та своїм ладом проживати. Польща, занята війною зі Шведом, не спромоглася — здавалося — посилати які небудь військові сили на здавлення народнього повстання. Селяни хотіли відпочати по трудах війни, хотіли взятися до праці, тож розходилися по зимівлях. Легкість — з якою одержали верх, із якою розгромили шляхту двох воєводств, заняли Білу Церкву, Немирів, позаводили свої общинні суди — зробила їх необачними. Від часу наради в Хвастові під проводом Палія,