Сторінка:Франко Петро. Битва під Пилявцями. 1923.pdf/35

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

наче з каменя а от коли про своїх дітей погадаю, так мов розпеченим залізом по серці поведе.«

Кількома гуртками увійшли, старшини, поздоровили полковника й посідали. Писар почав читати письмо, переловлене в одного шляхтича, що перебирався до Львова. Це була супліка, просьба шляхти Поділля та Брацлавщини до коронних гетьманів.

»Голота, левенці та козаки, що бунтуються, страшно лютують, не маючи ласки ні до нікого, ні до шляхтичів — «

»А вони нас хиба з ласки на палі садовлять?« — вставив Федір Шпак, ватажок і полковник, зібраної ним ватаги.

» — ні до управителів, ні до панів, усім на гурті зрізують голови — «

»О, це вже переборщили« — замітив невгомонний Семашко, пасинок Палія — »чимало списами поколено, в воді потоплено, в огні спалено.«

»А з деякого шкуру зідрано« — докинув наче нехотя лютий ватажок Картауха, якому пан Ходоровський за його побіг у Молдавію усю сімю голодним собакам кинув і за те Картауха зібрав ватагу Молдаван та Левенців з Карпат і воював польських панків за всі знушання.

»Або до дерева прикручують« — додав пан Кевник Деревянка, якого про-