Сторінка:Франко Петро. Битва під Пилявцями. 1923.pdf/39

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

було все те позаселювати, завести школи, общинні суди, привчити нарід самостійно про себе думати, закріпити свої володіння. Покищо самі добрі чутки доходили до ладижинської залоги. Полковник хотів вивідати про настрій своїх старшин.

»Нудьга мене томить, панове, молодці.« Чи не час би за діло братися?«

»Ось пане полковнику« — сказав Скорич — »на нудьгу моя рада: мід, забава й музики.*

»Або в гості до Немирова гуртом поїхати, давно вже пан Верещака прохав.«

»Не пора, панове, меди пити та гостювати, свербить мене долоня — знак січа буде. Час до Брацлава, Богуслава і Ніжина підїзди виправити та язика роздобути, щоб бува лиха година не наскочила.«

»Це, — то діло« — промовив Шпак. — »Піду,пане гетьмане, зі своїми сотнями на обїзди та й стану сам на дорозі до Камянця.«

»Йди та вважай, щоб снігом тебе не засипало, хоча в мене тільки тисяча з чимось наших козаків остане.«

»На весні знов тисяч двацять наберемо і по Львів Україну очистимо.«

»І хвалька вовки зїли« — пробубонів Абазин. Шпак негайно вибрався зі своїми козаками в дорогу.