Сторінка:Франко Петро. Битва під Пилявцями. 1923.pdf/44

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка вичитана

А так, коли перед містом видамо бій, не буде за що міщан винуватити. Вийдемо на зустріч Полякам і здержимо так довго, як тільки можна.«

»Дорого продамо своє життя« — загомоніли полковники. — »Почують Ляхи, чи твердий ще кулак у козака.«

»Ранені та слабі хай покидають сотні та переправляються до полковника Шпака на дорозі в Камянець.«

Але ніхто не хотів добровільно опускати рядів. Всі запевняли, що вони можуть пригодитися і незгірше других стануть супроти ворога.

»Добре що темно« — промовив Абазин — »не скоро побачать Ляхи кілько в нас сили. Коли станемо на греблі коло млина то зо два дні продержимось.«

Із відділом, який прийшов з Немирова, начислив Абазин не цілі дві тисячі. Завзяття і охота були за те величезні. Поляки, що бігли битою дорогою, мусіли переходити через вузку греблю і місток коло самого млина. Ніщо не помоглоби, коли б козаки обсадили і боронилися на містку, Поляки все одно могли цілком легко перейти по леду. Але все таки ізза темної ночі можна було зробити засідку. Полковник Картауха зі своїми подався праворуч від млина та заховався у лозах,