Сторінка:Франко Петро. Битва під Пилявцями. 1923.pdf/9

 

Битва під Пилявцями

(Іст. оп. з 1648 р., 20–23 вересня.)

Розлад та шляхетська самоволя у Польщі дійшли майже до найвищого степеня по смерти короля Владислава після жовтоводської та Корсунської битви. Польський сойм вирядив проти козаків трицять шість тисяч війська з ріжних повітів та воєвідств. Окрім цього земського війська, пани-маґнати доставляли свої надвірні команди. Командування надіявся одержати Ярема Вишневецький. Одначе, хоч військо любило й шанувало цього лютого ватажка, сенатори під проводом примаса Лубенського та канцлєра Осолинського, що погорджували та огидливо гляділи на відступника українського давного роду, обібрали ватажками війська пещеного Заславського, юнака Конецьпольського та ученого Остророга. Всі три з окрема й разом мало зналися на військових справах і їх глумливо назвав Хмельницький периною, дитиною і латиною. Особливо