— Це й гаразд, батюшко, але що з вами станеться? Вам тепер утікати треба. Не пощадить вас яничар.
— Не личить мені тікати. Де вівці, там і пастир, а буде, що Бог дасть. А тепер до праці! Ніяк часу гаяти.
Не вспіли козаки й охотники батюшки до льоху взятися, коли це прискакав вершник і спинив перед хатою батюшки спіненого коня. Козак передав батюшці листа.
Бердичівський протопоп Желиборський писав, що у Бердичеві все готово приняти визволителів. Двірська команда воєводи готова вся перейти.
— А ти хіба втік, козаче? — запитав о. Трахтемир козака.
— Ні, батюшко, мене післали до пана команданта Льва з письмами. Ось вони.
Листи були запечатані воском. На однім віск відлетів і о. Трахтемвр отворив листа. Це був наказ пана воєводи до Льва, вислати негайно на розвіди до Хмельника, Калинівки і Білополя тисячу Семенів. Лист був почерканий. Наталя, що приглядалася листови сказала до батька:
— А що, колиб перечеркнути ще Хмельник і Калинівку. Тоді цілий роз'їзд пішов би до Білополя на стрічу Кривоносенкові і з відтам не вернув би. Все таки на замку залоги поменшалоби.
— Але хто піде з таким листом? Коли необачно викриється, не зносити голови.
— Ах, батюшко, чи помру, чи повісять, усе одно! — сказав козак, — черкайте, я
