щоб уся оружна шляхта негайно збиралася на замку.
Страшний заколот счинився у місточку. Плач і крик жінок і дітей, проклони й груба лайка шляхти, потревоженої у сні. Кождий дбав тільки про себе. Жиди зачинилися у синаґозі та підняли жахливий галас. Забили дзвони в манастирі Кармелітів, куди перебралися родини шляхтичів під охорону грубих мурів. Роздалися понурі співи…
Коли Кальницький курінь добігав до місточка, почув гук гармат, биття дзвонів і рейвах. Неожидане захоплення невдалося. Треба було піти пробоєм…
Поодинокі стежі під проводом попівни, що чвалували понад Гнилопятю, наткнулися нечайно на одного козака, що вискочив із очерету та закликав попівну.
— А ти що тут робиш? — запитала Наталя, прочуваючи нещастя.
— Біда, панночко, драґони забрали батюшку…
— А льох?
— Всі гармати поховані ось тут в очереті.
— Ви, сотнику Підково, з гармашами добувайте гармати й уставте ось там за горбком пащами на замок. Беріть сотню для охорони, три сотні за мною…
Тихцем переходили козаки брід і під проводом попівни зближалася обережно до хат, надіючись засідки. Але в українській частині місточка було тихо. Селяни хоч і ладилися до пімсти, але нишком, щоб ворог завчасу не дізнався. Хата батюшки була
