— Мусимо уступитися. Сейчас появляться дратони пана воєводи Тишкевича, а за ним Ярема Вишневецький зі своїми потугами.
Наталя зміркувала відразу, що Ярема досвіта стане в Махнівці. Коли враз з Тишкевичем і залогою у замку, пошарпаною, але розпучливо-хороброю, впаде на самого Кривоносенка, то розібе його в прах. Рішилася скоро:
— Ви, Перебийносе, з пів сотнею летіть хоч би всі коні мали попадати до пана отамана Кривоноса. Досвіта Ярема вдарить на Кривоносенка у Махнівці. Коли не поспіє допомога, Ярема розібє слабі сили полковника.
Наталя із запорожцем і рештою своєї сотні подалася скоро назад до Махнівки. Спінені коні спинитися перед попівством, де стояв Кривоносенко зі своїм штабом. Кривоносенко готовився слати на добування замку, свої найліпші курені. За хвилину мали бути висаджені бочки з порохом під воротами. Запорожці з шаблями в руках готовилися кинутися у вилім.
— Пане полковнику, сейчас ударить на вас воєвода Тишкевич з чотирьома тисячами кінноти, а за ним Ярема Вишневецький…
— Заслабі мої сили, щоб побідити, але боронитися буду до останка.
— Ваш батько повідомлений і коли Перебийніс поспіє, готов станути зі своїми полками за кілька годин.
— Будемо держатися. Нуте, панове молодці, на коні. Пане сотнику Підкова, ви спрямуєте гармати на дорогу до Махнівки. Потім, що Бог дасть. Раз мати родила!
