наступив кінець світа. Замок ревів усіма гарматами. Наступ з перед воріт перервався: Запорожці подалися назід і небавом страшний стовп диму вибухнув під хмари, земля задрожала, градом посипалися відломки: ворота замку були розбиті. Лави Запорожців кинулися у вилім. Залога очайдушно боронилася. В цей момент кінниця воєводи Тишкевича налетіла на чернь. Ціпи, молоти, коси, та сокири гупали по панцирях і шоломах. Селяни пізнали серед драґонів грубезного воєводу і кепкували з нього та грозили розпороти величезний живіт.
Чернь видержала перший наступ, але полягла сливе до ноги під ударами залізних вояків. За корогвами Тишкевича неслися панцирні корогви тяжкої їзди Яреми. В них ударив і засипав градом картачів сотник Підкова. Залізна гусарія зударилася із Запорожцями наче удар грому. Труп падав густо, бо лицар бився із лицарем. Запорожська піхота ставила неустрашимо чоло закованим у залізо гусарам. Але Ярема кидав у бій усе нові, та нові корогви. Запорожцям почали умлівати руки від частих ударів. Полковник Бондаренко спостеріг, що оба полки готові вигинути до ноги і наказав обом полкам поволи подаватися назад, щоби поміж хатами хоронити крила, бо легка їзда Тишкевича почала забігати з боків і ззаду. Та ось Ярема станув на чолі найкращої коругви, де служили тільки вибранці лицарі і клином увігнався у лави Запорожців. Кривоносенко, який досі вів наступ на замок, кинувся із переяславським куренем на стрічу Яремі. Залога замку