тим туркеням грек, я на них більше й не подивлюся. Ну, гайда панове молодці, підемо по городу погуляти.
І чого, чого славні Січовики не виробляли! То хвуру з грушами та яблуками перевернуть тай дивляться як народ овочі збирав та один другого штовхає та дреться, що б то собі більше ухопити. А самі стоять з боку тай регочутся. Кинули хазяїну жменю червінців, та й посунули. Отже ж бочку з дьогтьом вилили, тай з сапянцями качаються, а то ганчарі сидять за купами мисок та всякого знадібя.
— Ось де братця погуляємо! — гукнуз Забияка. — А ну бо Гусаче, заграй гопака!
Ех, як пустилися братчики, так тільки черепки полетіли на всі боки! А у всякого пляшка з горілкою в правій, а чарка в лівій руці. Хто б не попав, всякого силують:
— Пий, за наше і своє здоровля! Козак Голота гуляє.
Аж ось ціла компанія наблизилася до чималого будинку, що красувався серед садка. Попереду розкинувсь чималий цвітник, відділений від базару гарними зеленими штахетами.
— А ну, братці, — гукнув Забіяка, — хто б пак із вас однією рукою оті штахети виламає? — Тай положив свою руку на стовпі і почав ним ворочати. Похитнувся стовп і затріщали штахети. Ще одно зусилля могутньої руки і…
На ґанкові появилася дівчина із синіми, мов волошки очима і подивилася на козака. Зупинився козак і очи витріщив. Де його й