сила дівалася. Пляшка з руки виховзнулася і голосно дзеркнула до каменя. Пробудився козак, наче зі сну очунявся і на дівчину задивився. Соняшні проміні грали на дукачах намиста, що червоною луною наче горіло на повних грудях. Легесенько зашарілась дівчина під пильним поглядом козака наче від намиста почервоніла. Побачила красуня, що козак спинився тай не думав штахетів ворочати і усміхнулася, наче райдуга по небі пройшла. Заворушилося у серці козака. Понурив голову і повернув кругом.
— Чи не досить, бува, братці погуляли? і повернув шляхом до хутора, одведеного їм суддею. Усе товариство потягнуло за ним хміль просипляти. Загуляли Запорожці, аж дим коромеслом пішов. Музика, гульня та стріляння не вгавали на хуторі ні день, ні ніч. Тільки помітили братчики, що з їх отаманом щось не до ладу сталося. Візьме бувало чарку меду у руки, підносить до уст, та чарка в половині дороги спиниться і наче задрімав, тільки брови здвигнуться, а рука в пястук затискається…
— Чи не кинув хто на тебе уроки? — гукнув побратим Забіяки.
Здрігнувся козак, тай чарка з рук випала.
— Отсе тобі козак! — громом зареготалося товариство, — що й меду пити не вмів!
І сліпий би помітив, що отаман змінився. Куди його лицарство, уся буйність молодецька дівалися? Сидить із бандурою, та любовні співає. Заходив до судді і довгенько щось